Історія школи.


Перша школа в селі Маркуші організована в 1863 році з «ласки»  попа Пилипа  Петрусевича.  В школі грамотності навчалося  5-6 дітей  заможних селян. Навчав тут сам священик. В 1876 році під школу відведено одну кімнату дяківської хати. Тоді в школі налічувалось 16 учнів, з них лише дві дівчини. За рік з важкістю вивчали абетку, лічбу в межах 2-3 десятків та кілька молитв.  В 1895 році в селі організована трьохкласна церковно-приходська школа. Дерев'яне приміщення в дві кімнати побудоване на кошти селян. В одній із цих кімнат жив учитель Костянтин  Гиляс, а в другій – вчилися три групи учнів різного віку, від семи до сімнадцяти років. Учитель переходив від однієї групи  до іншої, даючи самостійні завдання з різних предметів. Найбільші вимоги ставив учитель до вивчення Закону Божого. За незнання – кара: биття моченим мотузком. Двері навчальної кімнати завжди були зачинені на засув із середини.

Дітям бідняків не давали вчитися. Син  попа, «куркульські» діти, навіть нездари переходили з класу в клас. А бідняцьку дитину неминуче чекало вигнання із школи. Так, наприклад, Флор Степанюк змушений був тікати з третього класу, бо щось заперечив священику. Лише після подій жовтня 1917 року маркушани почули про обдарованого хлопця, який працював у Міністерстві фінансів СРСР та викладачем однієї московської академії.

Першим «народним» учителем післяреволюційної школи був Зот Федоришин.  Приміщення з двох кімнат від церкви відділено. В школу прийшли діти бідняків. Уже в 1921 році навчалось 85 дітей. У 1924 році був перший випуск з чотирьохрічної  школи.  8 учнів-випускників здавали два іспити в  Уланівській  школі (диктант та задача з арифметики).

В 1931 році  школа реорганізована в семирічну. Директор Григорій Рябий розширив школу. Силами громадськості приміщення школи перебудовано. Дві класні  кімнати  обладнано в колишньому попівському будинку. Педагогічний колектив нараховував 8 учителів.

Під час фашистської окупації у ході Великої Вітчизняної війни навчала дітей вчителька Кошова Паша Афанасівна.

Тільки після звільнення в школу повернулись учителі фронтовики. Директором став Ковальчук Іван. Питання відбудови школи набрало великої гостроти. Адже фашистські варвари спопелили одне приміщення школи, спалили всі парти, знищили цінні посібники. З 1944 по 1950 рік  керівником у школі був  Вознюк Денис Фелимонович. Навчальний процес проходив в хатах, в тому числі в колишній попівській.

В 1950 громада села вирішила побудувати типове приміщення школи. За один рік виросло просторе на 9 кімнат муроване приміщення, покрите бляхою, з чистою пофарбованою підлогою. Частину будівельного матеріалу взято із будинку розібраної  церкви. Зусиллям учителів, учнів, громадськості протягом двох  років капітально відбудовано два шкільних приміщення, в тому числі спортивний зал, виготовлено біля 50 парт, багато унаочнення. Очолював учительський колектив та організовував усі будівельні роботи  до 1961 року директор  Беземський  Казимир Станіславович. За нього з'явилось також приміщення початкової школи в протилежному кінці села – "п’ятій бригаді".

В 1954 році в Маркушах відкрито 8-й клас. А в 1957 році був перший випуск – 43 юнаків і дівчат закінчили середню школу.

До 1977 року директором школи працював Маремпольський Олексій Дем'янович. Педагогічний колектив виріс до 27 чоловік. Переважна більшість учителів - виходці з рідного села, діти колгоспників, виховані родинними інститутами. Зростав і контингент учнів. Прийшлось добудувати ще чотири навчальні кімнати.

До 1987 школою керував директор Кешкентій Федір Васильович. Саме за його діяльності в 1986 році у селі з'явилась  нове  типове приміщення школи розраховане на 340 учнів.

З 1987 по 2010 рік  працювала директором Кальченко Ніна Федорівна.

На даний момент директором школи працює Затірко Віктор Георгійович